Хліб селянин ніколи не отримував легко. Не виняток і нинішній – хлібороби району, попри несприятливі погодні умови, виростили кращий ніж торік урожай і заслуговують на повагу. Втішатися б хліборобам. Але їм нині доводиться думати про майбутній ужинок. Та чи вистачить коштів посіяти, доглянути, зібрати? Хотілося про це дізнатися в них. Втім, не вдалося. Тож спробую скласти розповідь із того, що чула від сільгоспвиробників на сесіях, нарадах під час невимушених бесід.
Останнім часом сільгоспвиробники скаржаться, що на землі нічого не заробиш: скільки в неї не вкладай, то ціни на пальне та добрива все «з’їдять», або ж негода нанівець може знищити результати виснажливої селянської праці. Тому й не завжди хочуть аграрники говорити на мікрофон про свої справи. Напередодні професійного свята працівників сільського господарства багато хто відмовився взагалі вести мову про те, як працювалося. Мабуть, таки болить, що в державі не цілком справедлива політика стосовно галузі сільськогосподарського виробництва. Особливо це стосується паритету цін: у той час, коли собівартість продукції зросла майже удвічі, закупівельні ціни на неї низькі й необґрунтовані – майже такі, як були того року.
– Немає впевненості в завтрашньому дні, – сказав директор ПСП «Дружба» Володимир Луговець під час неофіційної розмови. – Матеріали увесь час дорожчають, як і пальне, а ціни на зерно чомусь тільки падають. Співвідношення цін має бути розумним, а продукція коштувати не менше ніж на неї витрачено. У нас же намагаються зробити з хліба політику – то виборців задобрити при допомозі виробників, то розказати всім, як держава підтримує аграріїв.
– Справді, ціна неодмінно має бути такою, щоб реалізація продукції цілком покривала всі затрати на придбання палива, мінеральних добрив, запчастин, засобів захисту рослин. Тільки уявити: ціна тонни нітроамофоски зашкалює сьогодні за 6 тисяч гривень, а тонна пшениці коштує в середньому 2 200– 2 600 гривень! Скажіть, будь ласка, про яку вигоду можна говорити? Насправді така ціна за тонну продовольчої пшениці – це наруга з праці виробника, це означає, що ми працюємо собі на збиток, – поділяє думку колеги керівник ТОВ «ТД «Горностаївський райагрохім» Юрій Васильєв.
Водночас із втратами від посушливої погоди сільгоспвиробники рахують, скільки доведеться заплатити за орендовану землю, адже після підвищення нормативно-грошової оцінки землі економічно невигідно стало працювати, особливо на богарних землях. За словами аграріїв, через нестачу коштів одні змушені будуть відмовитися від сільського господарства, інші скорочуватимуть посівні площі, а решта сіятимуть без мінеральних добрив і доброякісного насіння.
Подумує про те, щоб відмовитися від оренди частини земель Червонополянської сільради, й керівник фермерського господарства «Катюша» С. П. Гуменюк, бо має від неї лише збитки – про це він якось обмовився під час бесіди аграрників щодо необхідності перегляду нормативно-грошової оцінки земель. Бо не зрозуміло, як розраховувався коефіцієнт цієї оцінки, коли земля, приміром, в Заводівці вартує стільки ж, як і у Великій Благовіщенці. Адже в цьому немає здорового глузду – дивуються керівники сільгосппідприємств.
Звісно, ніхто зпоміж тих, хто чув таку заяву Степана Петровича Гуменюка, не повірили, що він відмовиться орендувати землю сільської ради. І не тому, що він про це сказав якось невизначено. Просто, по доброті своїй директор ФГ«Катюша» цього не зробить, навіть, якщо взагалі нічого там не родитиме. Його знають у районі як людину, яка ніколи ні на щоне нарікає, який би тяжкий рік не був. І нікомуні в чому не відмовить. Він вважає своє господарство самодостатнім, розвиває його, опираючись на власний досвід, селянську кмітливість та відповідальне ставлення до праці. Та коли вже і йому, як кажуть, непереливки, то, вочевидь, щось робиться не так.
Звісно, не доведи Боже, щоб знову було таке, як років п’ятнадцять тому, коли поля заростали бур’янами. Поки що ж, попри всі негаразди, селяни дбають, щоби на полі, як мовиться, в добрий час сіялося і добре родило. І все ще сподіваються: рано чи пізно держава оговтається від усіхнедоладностей, реально сприятиме аграріям і поцінує селянина за працю на землі.
