Те, що соцпрацівник – не професія, а покликання, своїм прикладом доводить Світлана ФОМЕНКО. Вона має ті якості, без яких неможливо працювати в цій сфері. Її бажання віддавати людям добро, милосердя, безкорисливість та чуйність – це ті риси, які завжди мають бути притаманні людям, які працюють в соціальній сфері. І хоч неможливо замінити сім’ю одинокій людині, та спробувати зробити все можливе, щоб вона не почувалася самотньо – завдання таких, як Світлана Володимирівна.
Ще юною, з 1989 року, С. Фоменко почала працювати в Каїрському будинку-інтернаті при відділенні соціальної допомоги з обслуговування пенсіонерів удома. Після реорганізації відділення продовжила працювати у вже оновленому територіальному центрі.
Її щедре та милосердне серце завжди відкрите для стареньких, немічних і нужденних. І не важливо, якої саме помочі вони потребують – втішного слова чи матеріальної підтримки, допомоги у владнанні нагальних проблем чи просто вміння поділити радість чи горе – Світлана Володимирівна завжди готова бути поруч. Для неї немає чужого болю чи смутку – сприймає їх, як власні.
Як говорять колеги-жінки, більшу частину свого часу Світлана Володимирівна проводить на роботі. Навіть вихідними навідується до своїх підопічних. Адже незабаром зима – роботи багато: кому потрібно вугілля занести, кому подвір’я прибрати, харчів закупити, дров нарубати тощо.
На цю милу жінку чекають 10 одиноких громадян похилого віку зі своїми проблемами, труднощами та неміччю, а вона з ними, мов із рідними: приголубить, поспівчуває, підтримає і всюди встигає.
Люди, яким допомагає С. Фоменко,вдячні соцпрацівниці. Навіть ті, хто вперше приходить по допомогу, обирають саме цю жінку як найкращу в своїй роботі. Світлана Володимирівна неодноразово отримувала подяки й грамоти від керівництва установи та райдержадміністрації. Та й у колективі жінку поважають. Вона перший порадник для колег, за потреби й підсобить, чим зможе. http://silnov.org.ua
